Озеро Вайт-Рок було штучно створеним ще на початку XX століття. Довгі роки воно слугувало основним джерелом води для мешканців Далласа, а сьогодні це є чи не найпопулярнішим місцем для відпочинку на свіжому повітрі. Хоч озеро й знаходиться у центрі міста, воно є частиною великого парку Вайт-Рок Лейк, що дозволяє залишитись наодинці з природою та відпочити від міського галасу. Далі на dallas-name.
Історія будівництва озера
Ще на початку 1900-х років на місці парку розташовувались ферми кількох родин. Ведення сільського господарства потребувало чимало води, якою напували худобу, поливали поля та використовували для багатьох інших потреб. Крім того, до 1910 року населення Далласа вже становило понад 90 тисяч осіб, й водосховища Тертл-Крік вже не вистачало для покривання всіх потреб.
Тоді місто стало скуповувати землю навколо Вайт-Рок Крік для будівництва водосховища, оскільки ця ділянка розташовувалась дещо вище за рівень міста, що дозволило б забезпечити необхідний тиск для подавання води до будівель. Земляна дамба висотою 40 футів і шириною 15 футів була зроблена з дерев’яних балок. Також була створена насосна станція. Водойма була завершена восени 1911 року та стала забезпечувати водою все місто.
Як озеро стало популярним місцем відпочинку
З 1929 року розпочалось створення парку Вайт-Рок Лейк, площа якого становила 1254 акри. Завдяки озеру попит на цю територію став зростати. Сюди переїжджало жити все більше нових родин, й озеро перетворилось на громадське місце відпочинку. Місцеві жителі часто виходили відпочити на березі чи покупатись у водоймі. У 1930 році на східному березі звели лазню та танцювальний павільйон. У 1931 році тут побудували кам’яні столи для пікніка. У 1934 році біля дамби був створений рибний завод для заселення озера рибою. Згодом вздовж берега побудували приватні будиночки для рибалок. А однією з видовищних розваг у ті роки були перегони на вітрильниках та катерах.
Під час сильної посухи в 1952 році міська влада заборонила плавання в озері, аби використовувати його як джерело води. Також закрили й пляж. У 1958 році послідувала заборона на човни з моторами. Насосна станція працювала до 1964 року.
У 1990-х роках озеро Вайт-Рок і його околиці перетворилися на ідеальне місце для проведення пікніка, вигулу собак, катання на велосипедах чи пішохідних прогулянок.
Хто така Леді Озера
У 1960-х роках зародилась міська легенда про Леді Озера Вайт Рок. Вона оповідає про молоду жінку у білій сукні, що до нитки мокра стоїть біля траси Іст-Лотер-драйв поблизу парку Вайт-Рок Лейк та шукає машину, яка б її підвезла на Гастон-авеню в Далласі. Проте, прибувши у місце призначення, незнайомка таємничим чином зникає з машини, залишивши після себе тільки мокре місце. Якщо постукати у будинок за адресою, яку вказала дівчина, двері відчинить літній чоловік. Він розповість, що люди вже не вперше підвозять дівчину у білій сукні і що за описом вона нагадує його доньку, що померла незадовго до того.
Чи можна купатись в озері
Попри те, що Даллас вже не має проблем з водопостачанням, влада міста досі не дозволяє купатись в озері Вайт-Рок. Це пов’язано із високим рівнем забруднення води. Затока Вайт-Рок приносить в озеро чимало сміття, серед якого бите скло, пластик, рибальське знаряддя. Крім того, рівень кишкової палички у воді перевищує норму.
Менш із тим, озеро Вайт-Рок від того не стає менш популярним місцем. Поблизу озера на території парку також розташовується великий собачий парк площею 3 акри, Далласький дендропарк та ботанічний сад, культурний центр Bath House, що був переобладнаний з колишньої лазні. Сюди часто приходять із друзями та рідними відпочити на свіжому повітрі, поїсти барбекю, повеслувати на дошках чи поплавати на вітрильниках.