Trammell Crow Park

Trammell Crow Park — заплавний парк, де мармурові корови пасуться під панорамою хмарочосів

Trammell Crow Park — це не благоустроєний міський парк у звичному сенсі. Це приблизно тридцять два акри відкритої заплави всередині Dallas Floodway, інженерного русла між двома земляними дамбами, яким річка Триніті обходить центр Далласа з початку 1930-х. Місто класифікує його як громадський парк у складі Trinity River Greenbelt, і на місцевості це означає траву, воду, небо й вражаючий простір, а за дамбою, наче театральна декорація, стоять вежі даунтауну. Парк носить імʼя Фреда Траммелла Кроу (1914–2009), далласького девелопера, якого і Forbes, і The Wall Street Journal називали найбільшим орендодавцем Америки. Найдивніша риса парку — теж робота його родини: стадо мармурових корів у натуральну величину, вирізьблених в Італії, що стоять у траві біля води.

Родзинки

• Мармурові корови — пʼятеро тварин у натуральну величину роботи техаського скульптора Гарольда Фуші Клейтона (1954–2015), кожна вирізана приблизно з чотирьох тонн каменю; замовлення Trammell Crow Company Клейтон прийняв, ще навчаючись в Італії. Dallas Observer колись назвав їх найкращим незбагненним мистецтвом міста.
• Crow Lake — тиха водойма в облямівці дерев у серці парку, з елінгом і паркінгом для причепів; саме через неї рибалки й веслувальники сприймають це місце радше як точку старту, ніж як галявину для пікніка.
• Trinity Skyline Trail — 4,6 милі асфальту, відкриті в серпні 2014 року, що йдуть уздовж заплави й дають, мабуть, найкращий у місті вид на панораму Далласа з рівня землі. Парк — один із головних входів на цю стежку, з власним паркінгом.
• Мости Калатрави — Margaret Hunt Hill Bridge, біла арка-«арфа» Сантьяго Калатрави, відкрита в березні 2012 року, і його друга переправа через Триніті, Margaret McDermott Bridge; обидві видно з відкритого поля.
• Крикетне поле — воно є в офіційному переліку зручностей парку й належить до дуже небагатьох на даллаській парковій землі, що відображає, наскільки виріс цей спорт у Північному Техасі.
• Петля по гребеню дамби — довге коло без жодної тіні по самих земляних валах, улюблене серед бігунів на довгі дистанції та велосипедистів саме тому, що його ніщо не перериває.

Що всередині

Перелік навмисне скупий. Це заплава: усе тут має пережити перебування під водою, тож немає ані декоративних садів, ані фонтанів, ані делікатних споруд. Парк дає доступ — до річки, до мережі стежок і до горизонту, який Даллас пропонує рідко.

• Озеро Crow Lake з елінгом і виділеним паркінгом для причепів під човни й байдарки.
• Футбольні поля й крикетне поле на відкритій рівнині.
• Асфальтовані та ґрунтові стежки, звʼязані з Trinity Skyline Trail і петлею по гребеню дамби.
• Мармурові скульптури корів, кожна з невеликою табличкою біля основи.
• Лавки й парковка; санвузлів мінімум, тож плануйте відповідно.
• Прямий вихід до води — одне з небагатьох місць у Далласі, де можна стати на березі Триніті без огорожі перед собою.

Чим зайнятися і для кого

• Бігуни на довгі дистанції та велосипедисти — милі рівного, безперервного асфальту без автомобілів, чого в центральному Далласі майже неможливо знайти.
• Веслувальники й човнярі — елінг і паркінг для причепів роблять це практичним місцем старту для сплаву по Триніті; іншого порівнянного муніципального спуску поруч немає.
• Фотографи — панорама, арка Калатрави й мармурові корови в одному кадрі; золота година тут справді варта дороги.
• Крикетні й футбольні клуби — ігри на рівнині, з місцем одразу для кількох матчів.
• Рибалки — Crow Lake тихе, обсаджене деревами по периметру й доступне для лову з берега.
• Тим, хто хоче, щоб місто відчувалося далеким — дамба напрочуд добре глушить шум трафіку, а в будні зранку парк порожніє.

Як дістатися і практичне

Парк лежить у заплаві на західному боці річки, між Вест-Далласом і Дизайн-дистриктом, а даунтаун — недалеко на схід, за дамбою. Більшість приїздить автом: тут велика парковка з місцями під причепи, а станції легкорейкового транспорту поблизу немає — найближча Victory Station на лініях Green і Orange, приблизно за пару миль за річкою. Кращий безавтомобільний підхід — пішки або на велосипеді через Ronald Kirk Pedestrian Bridge, віадук 1933 року, який у День батька 2014-го відкрився як пішохідно-велосипедний парк; від нього Trinity Skyline Trail веде просто в парк. Вхід безкоштовний; міський кодекс Далласа зачиняє громадські парки з 23:00 до 5:00. На прогулянку до корів і назад закладайте годину, на повноцінний веловиїзд — дві-три. Два застереження тут важать більше, ніж у будь-якому іншому парку Далласа. Перше: він усередині заплави за задумом — після тривалих дощів земля й стежки бувають під водою, ворота зачиняють, а багнюка тримається ще кілька днів; перевіряйте перед виїздом. Друге: тіні тут по суті немає. Дамба й відкрита рівнина повністю просвічені сонцем, і з червня по вересень візит опівдні — справді погана ідея. Беріть більше води, ніж здається потрібним, і їдьте на світанку або в останню годину світла.

Коли відвідати

Весна робить заплаву зеленою й ненадовго рябою від польових квітів, і саме тоді на стежці найбільше людей — хоча квітневі й травневі зливи це і є те, що заганяє парк під воду. Літо годиться лише на світанок: до девʼятої ранку дамба перетворюється на сковороду, а та сама безтінна відкритість, завдяки якій тут такі види, робить спеку опівдні нестерпною. Осінь — найкращий відрізок року: тополі вздовж води жовтіють, повітря з кінця жовтня по листопад комфортне, а довге низьке світло лестить і панорамі, і білим камʼяним коровам. Зима оголює конструкцію до кістяка — сіра вода, руда трава, арка мосту різко на тлі неба — і ясного холодного буднього дня кілька миль стежки можуть дістатися вам майже одноосібно.

Цікаво знати

Парк існує через катастрофу. У травні 1908 року Триніті піднялася до 52,6 фута, забрала пʼять життів, залишила без даху чотири тисячі людей і завдала близько 2,5 млн доларів збитків, відрізавши Оук-Кліфф від Далласа, коли впали всі мости. До справи залучили ландшафтного архітектора Джорджа Кесслера, і в 1911 році він видав свій план для Далласа з дамбами та випрямленим руслом; місто впиралося, втрутилася Перша світова, і Кесслера покликали знову в 1918-му переробити схему. Дві дамби нарешті звели на початку 1930-х, а Триніті загнали в канал між ними. Старе русло стало Trinity Industrial District, згодом перейменованим на Design District, — і саме на цій багнистій низовині Траммелл Кроу та Джон Стеммонс збудували свої статки в нерухомості. Історія самого Кроу суто далласька: випуск Woodrow Wilson High School 1932 року; наймолодший сертифікований бухгалтер Техасу у двадцять чотири в 1938-му; командер флоту в Другій світовій; потім, у 1948-му, перший склад для Ray-O-Vac із надлишком площ, зданим Decca Records, — так народилася його модель спекулятивного забудовника. До 1970-х його фірма керувала близько 300 мільйонами квадратних футів у понад сотні міст. У 1997-му компанія вийшла на біржу, а в 2006-му її продали CB Richard Ellis за 2,2 млрд доларів. Разом із дружиною Маргарет він передав 598 творів, заснувавши даллаську колекцію азійського мистецтва Кроу в 1998 році. У корів своя історія: Клейтон, випускник Університету Північного Техасу 1977 року, з 1982 по 1987 рік навчався різьбленню по каменю в Пʼєтрасанті в майстерні Сема Ґелардіні й прийняв замовлення Кроу на чотири комплекти по пʼять корів, ще перебуваючи там. Три комплекти стоять у Техасі — тут, у Founders Park у Лас-Колінас та в Arboretum at Great Hills в Остіні, — а четвертий у Мілвокі.

Поради відвідувачу

• Дивіться прогноз за попередній тиждень, а не лише на сьогодні. Заплава сохне повільно, і злива триденної давнини цілком може означати зачинені ворота й багнюку по литки.
• Сприймайте це як точку старту. Сам парк обходиться швидко; винагорода — вийти по Skyline Trail у бік мостів і повернутися.
• Беріть із собою все — воду, сонцезахисний крем, головний убір. Інфраструктури мало, тіні немає взагалі, а всередині дамб нічого не купиш.

Питання й відповіді

Чому в парку мармурові корови? Це комплект із пʼяти тварин у натуральну величину роботи скульптора Гарольда Фуші Клейтона, замовлений компанією Trammell Crow. Кожну вирізьблено приблизно з чотирьох тонн каменю, а парні комплекти стоять в Ірвінгу, Остіні та Мілвокі.

Чи парк колись зачинений? Окремих годин у нього немає, крім загальноміського правила про закриття парків із 23:00 до 5:00, але він лежить усередині Dallas Floodway і справді затоплюється. Після сильних дощів під’їзди та стежки можуть бути перекриті або непрохідні.

Чи можна тут спускати каное або байдарку? Так. Тут є елінг із паркінгом для причепів, що робить це одним із найзручніших місць входу в Триніті поблизу центру. Рівень і течію річки оцінюйте самостійно перед спуском.

Яка довжина стежки від парку? Trinity Skyline Trail тягнеться на 4,6 асфальтованої милі й відкрилася в серпні 2014 року; петля по гребеню дамби додає довше коло без тіні поверх валів. Парк — позначений вхід на стежку з паркінгом.

Хто такий Траммелл Кроу? Фред Траммелл Кроу (1914–2009), уродженець Далласа й девелопер, який після 1948 року започаткував спекулятивне складське будівництво й довів свою компанію до близько 300 мільйонів квадратних футів під управлінням у понад сотні міст.

Чи можна дістатися без авта? Рейками — важко: найближча Victory Station на лініях Green і Orange, за пару миль. Реалістичний безавтомобільний маршрут — пішки або велосипедом через Ronald Kirk Pedestrian Bridge і далі по Skyline Trail.

Чи підходить парк для малих дітей? Лише обмежено. Дитячого майданчика немає, тіні мало, але корови дітей захоплюють, а відкрита трава безпечна й без машин. Тримайте візити короткими й поза полуденною спекою.

Що це за два великі мости видно звідси? Margaret Hunt Hill Bridge, арковий проліт Сантьяго Калатрави, відкритий у березні 2012 року, і Margaret McDermott Bridge, його друга переправа через Триніті. Обидва — серед найбільш фотографованих споруд Далласа.