Уявити щасливе життя в будинку неможливо, якщо в ньому холодно. З давніх-давен існує думка, що добробут приходить тільки туди, де панує тепло. Після цих слів більшість людей, звичайно, подумає про людські взаємини. Проте цього разу ми поговоримо про те, якими ж були системи опалення в місті у минулому столітті. Далі на dallas-name.
Чому далеко не в кожному будинку були опалювальні системи?
Оскільки клімат Далласа здавна відомий м’якими зимами, то більшість домогосподарств обходилася без могутніх опалювальних систем. Замість звичних для тих часів дерев’яних або вугільних печей деякі родини продовжували використовувати каміни.
У 1920-х роках каміни були не лише джерелом тепла, а й незамінною частиною сімейного затишку. Традиція збиратися всім разом біля вогню тривалий час об’єднувала даллаські родини. Проте ефективність основного призначення каміна все ж таки викликала ряд сумнівів. Значна частина тепла виходила на вулицю через димар, тому господарям постійно потрібно було підкладати дрова. Через це вони не могли ані насолодитися теплом, ані відпочити після робочого дня.
Тому на заміну камінам прийшли мобільні газові обігрівачі. Вони були простими та економними у використанні, а також давали достатньо тепла, щоб періодично підтримувати необхідну температуру в будинку. Таким видом опалення переважно користувалися родини без маленьких дітей, які не мали потреби в тому, щоб регулярно обігрівати приміщення.
Опалення печами
Очевидно, що далеко не всі домогосподарства могли жити без повноцінного опалення. Деякі родини мали підтримувати температуру через маленьких дітей, а деякі просто не любили, коли вдома прохолодно. У таких випадках більшість містян того часу використовувала печі. До переваг цього виду опалення можна було віднести наступні риси:
- Швидке нагрівання. Печі були здатні швидко та якісно нагріти приміщення.
- Доступність. Для того, щоб встановити в будинку піч, не потрібно було витрачати багато коштів. До прикладу, встановлення системи теплової помпи було більш затратним.
- Довговічність. Що стосувалося експлуатації, то середній термін служби печей складав від 15 до 30 років.
Проте навіть цей, здавалося б, ідеальний варіант мав певні недоліки:
- Залежність від палива. Оскільки печі працювали від дров, газу та будь-якого іншого палива, це робило господарів залежними від їхньої вартості.
- Обов’язкове технічне обслуговування. Кожну піч потрібно було регулярно оглядати, адже через найменші проблеми з вентиляцією міг відбутися витік оксиду вуглецю.
- Вплив на навколишнє середовище. Хоч у минулому столітті містяни не дуже хвилювалися за екологію, проте деякі з них все ж таки проявляли свідомість до тих викидів, які спричиняло опалення печами.
Опалення тепловими помпами
Теплі зими та надзвичайно спекотні літа стали причиною того, що в Далласі з’явилася потреба в приладах не тільки для опалення, а й для охолодження. Так містяни почали встановлювати у своїх будинках теплові помпи. Ці системи працювали таким чином, щоб витягувати тепло з зовнішнього повітря і передавати його в приміщення, щоб забезпечити достатнє тепло взимку. Під час режиму охолодження процес відбувався у зворотному напрямку: помпи видаляли тепле повітря зсередини та виштовхували його назовні.
У порівнянні з системою роботи печей, теплові помпи одразу пропонували значно вищу енергоефективність. Тому домогосподарства з тепловими помпами сплачували значно менші рахунки за електроенергію. Крім того, містяни відзначали те, що теплові помпи були більш безпечними. Вони не залежали від спалювання викопного палива, тому ризик витоку оксиду вуглецю також був суттєво меншим.
